Купець і папуга. Східні історії в позитивній психотерапії

Книга складається з двох частин. Перша — це, власне, теоретичні основи позитивного методу, який ґрунтується на народній психології і здобутках сучасної психотерапії. Одним з ключових інструментів, до яких звертається автор у своїй роботі, є транскультуральний підхід. Інакшість чужого мислення може як спричиняти зовнішні і внутрішні конфлікти, так і допомагати їх вирішувати і адаптуватися в навколишньому світі. Задача терапевта – навчити пацієнта використовувати цю інакшість для розширення своїх поглядів і цілей або навіть для зміни переконань і застарілих установок. Через історію слухач зможе дистанціюватися від внутрішнього конфлікту і поглянути на свою ситуацію збоку. Без приниження гідності пацієнта і без сухого моралізаторства  коротка притча може проникнути туди, де безсила раціональна логіка. Історія, використана доречно, є посередником між терапевтом і пацієнтом і продовжує діяти поза сеансами як засіб самодопомоги.  Історії,  які терапевт  вводить у терапевтичний контекст, допомагають пацієнту подолати внутрішній опір, зняти захисні бар’єри, звернутися до особистих ресурсів і врешті – змінити погляд на свої цінності і на життя. Але йдеться не про втрату цінностей, а радше про зосередження на іншому ставленні до них.

Психотерапевтичний ефект можливий завдяки таким функціям історій:

• Функція дзеркала дозволяє наблизити зміст історії до Я слухача та полегшити процес ідентифікації та водночас дистанціювання. Читач перестає бути просто страждальцем, він формує власну позицію до конфлікту.
• Через функцію моделі історія відтворює конфліктну ситуацію і пропонує можливе рішення.
• Функція медіатора пом’якшує конфронтацію терапевт-пацієнт, адже історія запускає тристоронній процес пацієнт – історія – терапевт. Через посередництво історії пацієнт здатний надати терапевту (і собі) ту інформацію, яку досі він не міг усвідомити.
• Тривалий ефект пояснюється тим, що історії продовжують діяти і поза власне терапевтичним процесом і роблять пацієнта менш залежним від лікаря.
• Історії є носіями традицій, а отже, містять установки, способи поведінки і також можливі рішення.
• Як носії традицій історії одночасно є транскультуральними посередниками, а отже демонструють  інші моделі мислення і здатні допомогти змінити позицію і розширити цілі.
• Як допоміжні засоби регресії історії дозволяють пацієнту скинути набутий поведінковий панцир і повернутися до «дитячого» ставлення до світу.
• «Прописуючи» історію, терапевт пропонує не заздалегідь визначений смисл, а контрконцепція.
• З історією легко відбувається зміна позиції – подібно до оптичної ілюзії.

Друга частина книги – практична. Тут зібрано понад 80 історій, які автор ефективно використовував у власній терапевтичній практиці. Частина історій подана з описом конкретного випадку з терапевтичної практики Пезешкіана та можливою інтерпретацією. В окремому розділі подано історії для роздумів – без інтерпретацій, для самостійного опрацювання і застосування у власній практиці.