Психоаналітична діагностика. Розуміння структури особистості в клінічному процесі

Книга Ненсі Маквільямс «Психоаналітична діагностика. Розуміння структури особистості в клінічному процесі», що вже стала справжнім бестселером, не є ані підручником, ані науковою працею в класичному розумінні. Проте вона впевнено посідає місце в списку обов’язкової літератури для фахівців з ментального здоров’я — психотерапевтів, психологів, психіатрів, студентів, та всіх, хто цікавиться психологією особистості.

Ненсі Маквільямс чітко сформулювала мету своєї книжки — «покращити практику, а не вирішити будь-яку з концептуальних чи філософських проблем, яких повно у психоаналітичній літературі». Вона прямо заявляє: «Я більше зацікавлена у тому, щоб нести педагогічну користь, аніж беззаперечно мати рацію».

Саме тому їй вдалося уникнути тенденційності й ортодоксальності в побудові теоретичного підґрунтя для свого підходу до діагностики особистості. Широта поглядів та орієнтація на практику, пріоритетність ефективності терапії та користі для пацієнта дозволили їй не протиставляти доробки різних шкіл і теоретичних напрямів, а вміло синтезувати їх, доповнюючи новітніми доказовими даними, зокрема — нейробіологічними.

Маквільямс майстерно говорить про складні речі простою і доступною мовою, дбаючи, зокрема, про тих, хто лише розпочинає свій професійний шлях. У передмові вона пише: «Я бачила також, як складно для студентів, навіть орієнтованих на психодинаміку, намагатися опанувати дивовижне розмаїття професійної мови, метафор та теоретичних акцентів, які складають собою психоаналітичну традицію. Очевидно поставала потреба у синтезі розгалуженої та суперечливої історії аналітичної теорії з метою її застосування для індивідуального розуміння пацієнтів».

В центрі уваги авторки — людська особистість у всіх своїх унікальних проявах, які вона умовно типологізує і розташовує на вісі від здоров’я до патології не задля навішування діагностичних «ярликів», а задля кращого розуміння того, з чим стикається пацієнт і як саме терапевт може йому допомогти в найефективніший спосіб. У цьому сенсі вона частково протиставляє свій підхід DSM — Діагностичному і статистичному посібнику з психічних розладів.

Говорячи про типи організації особистості, Маквільямс розглядає психопатичних, нарцистичних, шизоїдних, параноїдних, маніакальних та депресивних, мазохістичних, обсесивних та компульсивних, істероїдних особистостей, окремо зупиняючись також на дисоціативних станах. Обов’язковою частиною кожного розділу, що описує певний тип особистості, є поради щодо диференційної діагностики.

Текст посібника щедро обдаровує читача влучними метафорами, іронічними зауваженнями, доречними цитатами і — що найцінніше — численними прикладами з клінічної практики.

Авторка не лише підкреслює, а й неодноразово підтверджує практичними прикладами визначальну роль діагностики для планування терапії та її успішного проведення.

До кожного розділу турботливо додані рекомендації для подальшого читання, не просто списки, а детально прокоментовані авторкою переліки джерел.

На завершення Маквільямс пропонує приблизну схему діагностичного інтерв’ю зі згрупованим у блоки переліком запитань, які варто поставити пацієнтові з діагностичною метою.