Втеча від близькості
Баррі Вайнхолд і Дженей Вайнхолд у своїй книзі «Втеча від близькості» розкривають читачеві проблему контрзалежності — зворотного боку співзалежності. Контрзалежність може проявлятися як одна з тих залежностей, що сприяють униканню близькості: спорт, робота, шопінг, численні сексуальні партнери та подорожі. Контрзалежність веде до відсутності справжньої близькості, до невдалих і незадовільних стосунків.
Спираючись на результати понад 20 років своїх активних досліджень, автори переконливо доводять: контрзалежна поведінка зумовлена невдачею у проходженні двох найважливіших процесів розвитку в ранньому дитинстві: встановлення емоційного зв’язку та сепарації. Це позначається на всіх подальших стадіях розвитку і спричиняє проблеми із близькістю та інтимністю. Але рани, які виникають у близьких стосунках, можуть бути найкраще заліковані саме в них. Коли люди допомагають одне одному залікувати рани дитинства, вони відчувають те, що можна назвати глибинною близькістю, дотиком душ.
Велика перевага книги в тому, що в ній наведено конкретні приклади і вправи, які допоможуть подолати контрзалежність і пережити нові рівні близькості.
Переваги книги
Книга навчає, як звільнитись із пастки контрзалежності. Тут багато письмових вправ, які допоможуть визначити моделі контрзалежної поведінки, незадоволені потреби у процесі розвитку в дитинстві та почати рухатися до цілісності. Виявивши основну причину контрзалежної поведінки, можна стати по-справжньому дорослими та позбутися цілого спектра «вищих» залежностей, що сприяють униканню близькості, як-от спорт, робота, шопінг, численні сексуальні партнери та подорожі.
Як виховувати дітей, щоб вони не «плакали кулями»
Зціливши стосунки, зцілити світ
Багато діагностичних методик та вправ
Покроковий процес відновлення
Погляд на проблеми розвитку на всіх рівнях життя
Книга легко читається
Резюме щодо книги «Втеча від близькості»
Унікальність книги «Втеча від близькості» докторів філософії Дж. та Б. Вайнхолдів полягає в тому, що вона містить результати понад 20 років активних досліджень теми контрзалежності, впливу на людину зокрема й суспільство в цілому незавершених процесів і травм розвитку. Ідеї книги, хоч і можуть здатися радикальними, є цілком обґрунтованими, а інструменти, запропоновані авторами, ефективними. Ця ефективність заснована на багатому досвіді роботи вчених зі своїми клієнтами у психотерапії, студентами та великою кількістю учасників їхніх семінарів, робочих груп та публічних лекцій. Дж. та Б. Вайнхолди переконливо доводять, чому небезпечно ігнорувати серйозну проблему контрзалежності та рекомендують використовувати довірчі стосунки для трансформації дефіцитів розвитку. Адже рани, які виникають у близьких стосунках, можуть бути найкраще заліковані саме в них. У міру того як ви позбавляєтеся контрзалежності, ви починаєте переживати нові рівні близькості та духовного зв’язку.
У своїй моделі психологи визначають відсутність близькості як нестачу значущого контакту з іншою людиною. Коли люди допомагають одне одному залікувати рани дитинства, вони відчувають те, що можна назвати глибинною близькістю, дотиком душ. Це відбувається, коли кожен зриває маску, завдяки якій він почувався гарним і сильним, та переживає вразливість, що повністю звільняє селф.
Контрзалежна поведінка зумовлена невдачею у проходженні двох найважливіших процесів розвитку в ранньому дитинстві: встановлення емоційного зв’язку та сепарації. Коли ці процеси були недостатньо опановані у відповідному віці, вони продовжують бути зайвим тягарем і впливають на всі подальші стадії розвитку. Якщо ці процеси не були завершені пізніше, в дитинстві та підлітковому віці, люди переносять пов’язані з ними незадоволені потреби в доросле життя та продовжують шукати їх розв’язання. Це може вести до залежності, серйозних конфліктів, проблем із близькістю та інтимністю, віктимізацією інших, а також до незадовільних та невдалих стосунків.
Дуже важливо людям, які прагнуть подолати труднощі з побудовою близьких стосунків, виконувати різні письмові вправи, спілкуватись із людьми, які мають схожий досвід, а також проходити особисту або парну терапію. Завдяки такій роботі люди починають згадувати та пов’язувати свої проблеми в дорослому віці з насильством у дитинстві, й розуміти, що не вони винні в цьому насильстві. Звільнення від наслідків травм розвитку в дорослому віці можливе лише тоді, коли люди розуміють зв’язок між своїми дитячими переживаннями та дорослими проблемами й використовують ефективні інструменти, щоб стати цілісними.
Ця книга показує, як швидко та легко визначити джерела вашої контрзалежності, а також встановити незадоволені потреби розвитку, які спричиняють проблеми з близькістю у ваших стосунках. Вона також демонструє ефективні способи зміни цих моделей поведінки.
Особливу увагу авторів приділено вихованню дітей, що вкрай важливо зараз, коли відбувається так багато загрозливих глобальних процесів для людства. І варто замислитися над причинами такого стану речей. Ці причини та їх наслідки яскраво зображені у книзі. Важливо усвідомлювати, що діти, які зазнали жорстокого насильства та нехтування, перетворяться на дорослих, які шукають насильства, якщо тільки не буде проведено втручання до 16-річного віку. Результати багатьох досліджень демонструють, що діти з розладами прив’язаності перебувають у зоні «високого ризику», вони часто мають антисоціальні риси особистості, низьку емоційну чутливість, зокрема відсутність емпатії. Тому вкрай важливо захищати своїх дітей і раніше втручатися у їхнє життя.
Нагородою за звільнення від дисфункційних моделей поведінки та роботу з травмами розвитку стане глибока трансформація на фізичному, ментальному, емоційному та духовному рівнях. А також побудова партнерських взаємозалежних стосунків як у своїх сім’ях, так і на рівні держав і планети в цілому.