Українська народна чарівна казка: психоаналітичний аспект. Монографія
Оксана Тиховська у своїй монографії «Українська народна чарівна казка: психоаналітичний аспект» вперше в історії української фольклористики із використанням положень психоаналізу З. Фройда та К. Юнґа проаналізувала семантику персонажів українських народних чарівних казок Закарпаття у контексті психології, а також висвітлила історію людської душі, яка в чарівних казках насправді захована під системою архетипних образів, мотивів, символів та алюзій.
Переваги книги
Монографія «Українська народна чарівна казка: психоаналітичний аспект», яку уклала Оксана Тиховська, пропонує розглянути закарпатські казки геть під іншим кутом, відкриваючи додаткову глибину в них та нові смисли, що закладені авторами цих казок. До того ж, книга доводить, що психоаналіз, який базується на методах Зиґмунда Фройда та Карла Ґустава Юнґа, можна застосовувати до будь-яких персонажів — чи то вигаданих, чи то реальних.
Аналогів якій майже немає
Авторка розглядає казки з психологічного боку
Розкрийте для себе фольклорні особливості південного заходу України
Його застосовано по-новому, інакше
Оформлення відповідає змісту — воно виконано у стилі казок
Метод, застосований авторкою, можна застосувати і до інших, не-закарпатських казок
Резюме щодо книги «Українська народна чарівна казка: психоаналітичний аспект. Монографія»
Монографія Оксани Тиховської «Українська народна чарівна казка: психоаналітичний аспект» містить аналіз семантики персонажів закарпатських народних казок — вперше в українській фольклористиці — у контексті психоаналізу, з урахуванням особливостей об'єктивації архетипів на кшталт «Дух», «Аніма», «Мудрий Старий (Стара)», «Тінь», «Анімус» тощо, і все це шляхом аналізу сюжетів.
Трактування героїв відбувається у контексті архетипів колективного несвідомого, тоді як наратив казок — у якості метафоричних сценаріїв вікових ініціацій чоловіка (у казках для «чоловіків») чи жінки (для «жінок»). Авторка, використовуючи положення психоаналізу Зиґмунда Фройда і Карла Ґустава Юнґа, висвітлює історію людської душі, що прихована під системою символів, мотивів та архетипних образів. А систему персонажів з казок вона розглядає як нерозривну єдність тих ж символів, мотивів і архетипних образів, котрі в процесі інтеракції відтворюють картину-мозаїку індивідуації людини, яка знаходить шлях до осягнення Самості крізь межу реального та ірреального.