Про ТПВ — просто. Легкий для читання посібник із терапії прийняття та відповідальності

Щасливим бути нелегко, а життя завжди пов’язане з болем. Звучить аж занадто сумно? Зовсім ні, якщо подивитися на це з погляду ТПВ — терапії прийняття та відповідальності.

Про це й не тільки розповідає у своєму другому, доповненому виданні книги «Про ТПВ – просто» Расс Гарріс, відомий у всьому світі тренер з терапії прийняття та відповідальності. Він пише цікаво й зрозуміло, а всі техніки та рекомендації можна одразу використовувати на практиці: майже кожен розділ містить домашні завдання для терапевтів та їхніх клієнтів. Автор наголошує: ви як фахівець обов’язково маєте застосовувати ТПВ до себе, інакше просто не зможете ефективно працювати за цим методом з клієнтами: «Щоб вивчити ТПВ, недостатньо прочитати цю книгу; вам також потрібно буде активно практикувати вправи в міру просування книгою. Зрештою, ви не можете навчитися керувати автомобілем, просто читаючи про це; вам потрібно сісти в машину, покласти руки на кермо і проїхатися».

Крім того, під час терапевтичного сеансу щось може піти не так, а психотерапевт може відчути тривогу, провину, сум чи злість. І тоді саме техніки ТПВ стануть у пригоді, щоб повернутися до теперішньої миті, звільнитися від оцінних суджень та зрозуміти, рухаєтеся ви назустріч ефективній роботі з клієнтом чи робите кроки назад:

«Під час роботи з будь-яким клієнтом корисно запитати себе: «Я бачу цю людину як веселку чи перешкоду на дорозі?». Веселка — це унікальний і прекрасний витвір природи. Ми не дивимося на неї як на проблему чи перешкоду; радше, ми відчуваємо вдячність і благоговіння, перебуваючи в її присутності. Тож чи можемо ми так само ставитися до наших клієнтів? Чи можемо ми по-справжньому цінувати їхню унікальність і дар, який отримали, — працювати на такому глибокому рівні з іншими людськими істотами?».

«Кому підходить ТПВ?» — запитаєте ви. «Чи можете ви назвати когось, кому вона не підходить? — відповість вам автор. — Кому б не було корисно бути більш психологічно присутнім та в контакті зі своїми цінностями, більш здатним виділити простір для відчування неминучого життєвого болю та звільнитися від впливу шкідливих думок, переконань і спогадів? Кому б незле було навчитися вживати ефективних заходів в умовах емоційного дискомфорту та повністю зануритися в те, що відбувається? Хто почне більше цінувати кожну мить свого життя, незалежно від самопочуття?».

Посилаючись на численні наукові джерела, Расс Гарріс наголошує, що ТПВ показала свою ефективність в роботі з широким спектром станів, включно з тривогою, депресією, обсесивно-компульсивним розладом, соціофобією, генералізованим тривожним розладом, шизофренією, межовим розладом особистості, стресом на робочому місці, хронічним болем, вживанням наркотиків, психологічною адаптацією до раку, епілепсією, контролем ваги, відмовою від куріння і самоконтролем при цукровому діабеті.

Автор постійно звертається до використання метафор. Адже, за його словами, вони передають багато інформації за короткий час, сприймаються як прості істини, тому клієнти їх приймають і запам’ятовують після сесій.

Також Расс Гарріс наголошує на тому, що психотерапевти мають не сліпо слідувати всьому, що прочитають в його книзі, слово в слово повторювати сценарії, метафори й вправи, а знаходити власний стиль і використовувати ті техніки, які підходять саме їм, якщо вони допомагають досягти мети ТПВ:

«У моделі ТПВ є величезний простір для творчості та інновацій, тож, будь ласка, використовуйте його з максимальною користю».