Душевні трясовини. Повернення до життя після важких потрясінь

Коли людина опиняється у «душевній трясовині» — наприклад, у стані депресії, чи живе з постійним відчуттям провини — здається, що страждання просто знищують її, не залишаючи надії на можливість змін. Але насправді ці страждання можуть стати тим потужним поштовхом, який змушує людину попри страх і біль іти вперед, розвиватися, зростати.

Як зауважує Холліс, Юнґ чудово розумів терапевтичне значення депресії; він вважав, що у самій глибині власних страждань людина може віднайти для себе сенс. Усвідомлення та розв’язання цього завдання може сприяти відновленню впевненості, індивідуальної цілісності та набуттю сенсу, який викличе у нас відчуття особистісного розвитку та оновлення.

Юнґіанська психологія, а також більшість великих релігійних учень і відомих міфів, на основі яких вона зробила багато своїх відкриттів, стверджує, що саме «душевні трясовини» та нескінченні страждання стають тим ґрунтом, у якому зароджується сенс. Саме в цих «трясовинах» формується і міцніє душа, саме в них ми стикаємося не тільки з тягарями життя, але також з його величчю та глибоким сенсом.

У глибині кожної з таких «душевних трясовин» прихований сенс нашого індивідуального розвитку. Слідом за Юнгом, який вважав, що терапевт щоразу повинен себе запитувати, яке завдання уникає розв’язувати пацієнт через свій невроз, нам слід поставити собі запитання: яке завдання ми повинні розв’язати, опинившись у якійсь із цих «трясовин»?

У кожному конкретному випадку є декілька варіантів розв’язання цієї задачі: щось собі дозволити, позбутися залежності або здобути мужність, щоб за всієї своєї вразливості взяти на себе відповідальність перед Всесвітом. У кожному випадку ми приймаємо виклик, пов’язаний із нашим особистісним зростанням, здійсненням психологічної мандрівки та супутнім їй розширенням свідомості. Хоча таке розширення свідомості часто викликає жах, воно водночас приносить нам звільнення та відчуття власної гідності і надає сенсу нашому життю. Такий сенс збагачує нас і сам собою стає нагородою. І згодом, ставши мудрішими, ми вчимося цінувати «душевні трясовини» за те, що вони допомагають нам зростати.