Нотатник «Дім у собі» Арттерапевтичні практики для дослідження себе»

«Нотатник «Дім у собі» Оллі Скордіної доповнює арттерапевничний альбом з такою самою назвою. Об’єднує ці дві книги талановито виконані малюнки-розфарбовки за мотивами давньоукраїнського язичництва. Нотатник відрізняється тим, що в ньому, замість авторських художніх текстів про втрати і надбання, про спогади і надії (що містяться в альбомі) читачу пропонується вільний простір для оформлення словом його власних переживань. Отже, нотатник — це малюнки, що чекають кольорів, і вільний простір сторінок, що чекає слів.

Оллі в цьому творчому зошиті пропонує допомогу, аби ті, хто переживає втрату дому (в реальності і в душі), змогли підтримати себе і близьких людей, а також запустити процес зцілення — душевно і фізично. Під поняттям «дім» розуміється не лише реальний дім, батьківщина, родина, але й дім як минуле, як майбутнє, як все те звичне і рідне, що є в серці, але що з якихось причин є недосяжним фізично в теперішній момент. Війна, розлука і відстані не в змозі знищити дім в душі. Адже прихисток світлих спогадів про дитинство, теплих думок про кохання і віри в майбутнє — в нас самих. Є ми — обов’язково є дім-порятунок у нашій душі.

Кожна з 13 практик для самодопомоги містить:

• Рекомендації з виконання практики – по суті це ненав’язлива душевна порада, як налаштуватися на певний настрій, почути свої відчуття і почуття, аби на сторінці далі почати оформлювати їх словом і кольором.
• Вільний простір, куди ми можемо обережно вкласти те, що, можливо, ніколи не озвучували. Хай це буде пара фраз-крапель або цілий етюд-злива — не важливо. Головне — турботливо взяти до рук те, що було закрито болем, і назвати словом. Це є перший крок до полегшення, це є початок зцілення.
• Малюнок, який можна розфарбувати так, як ми хочемо. Тут ми побачимо давні українські символи і образи, що крізь віки ніжно торкаються нашої душі. Кожний колір – то символ наших переживань. Значення кольорів для кожного свої. Які кольори на дні океану нашої душі? Тільки ми самі можемо знати. А якими кольорами вишивала одяг наша прапрабабуся? Як відчуваємо, так і розфарбовуємо вишиванки на малюнках — це означає, що так і було насправді. Тоді саме ці кольори і нададуть нам сил іти далі.
• Зворотний зв’язок, через який ми повертаємось в поточний момент і усвідомлюємо, що змінилося.

Окремої уваги заслуговують малюнки. Кожна деталь символізує якесь відчуття, почуття від пережитої події. Не треба змушувати себе шукати логіку — хай кожен колір, влитий у найменшу форму, йде від серця. Для когось це переливання кольорів із глибини душі в малюнок буде спонтанним, а для когось повільним і розважливим. Так і має бути.

Слова мають призначатися не для когось, а для нашої душі. Ми говоримо їх для себе і нам не треба себе ні в чому звинувачувати, варто просто прийняти. Адже справжня допомога, не лише іншим, а і собі, — це прийняття і щирість.

Особливих порад щодо практик тут бути не може. Відчуваємо, пригадуємо, шукаємо кольори і слова всередині себе, малюємо і пишемо так, як нам того хочеться в цей момент. Навіть необов’язково виконувати всі практики по черзі і можна не відповідати на запитання, до яких зараз не лежить душа. Можливо, спочатку прийдуть кольори, а потім слова, можливо — навпаки. А ще, можна заповнювати сторінки разом з дитиною, яка допоможе розфарбувати малюнки чи доповнить слова дорослого своїм малюнком чи своїми словами. Головне – працювати з відчуттям того, що все, що нам потрібно для зцілення, для руху вперед — уже є в нас. Це наша душа, а в ній — наш рятівний прихисток. Дім у собі.